надвірний

-а, -е.

1) Розміщений у межах двору, садиби.

2) Який міститься із зовнішнього боку, виходить назовні. || Який виходить у двір. || Який міститься, існує поза приміщенням.

3) Який службою, перебуванням зв'язаний з двором (у 3 знач.), має відношення до нього. || у знач. ім. надві́рні, -них, мн. Ті, хто службою, перебуванням зв'язані з двором (у 3 знач.), мають відношення до нього.

••

Надві́рний ра́дник — у дореволюційній Росії – особа, що мала цивільний чин 7-го класу.

Надві́рні козаки́ — феодально залежні селяни, які служили в збройних загонах польських і українських магнатів в Україні в 16-18 ст.; джури.